ОЛЬГА РОЗГОН,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, м. Харків
ЦІННІ ПАПЕРИ ЯК ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ
Розглянуто проблему відчуження майна на безоплатних засадах шляхом укладення договору дарування. Проаналізовано, які цінні папери і на яких умовах можуть бути подарованими.
Ключові слова: документарні цінні папери, бездокументарні цінні папери, договір дарування, дарувальник, обдаровуваний, розрахунковий чек, опціон, ф’ючерс
Відчуження майна не завжди відбувається на платних засадах. Відносини, що виникають при безоплатному переданні майна у власність іншій особі, опосередковуються, зокрема, договором дарування. Договір дарування має досить важливе значення у практичному житті. Здійснення цього правочину дозволяє, з одного боку, матеріально забезпечити існування відчужувача, а з іншого — надає кращу можливість набувачу отримати у власність нерухоме чи цінне рухоме майно, оскільки оплатність в цьому випадку має триваючий і алеаторний характер.
З набранням чинності нового ЦК України, договір дарування передбачає суттєві зміни порівняно з попереднім кодексом, який вже застарів і мав низку недоліків при регулюванні інституту дарування. Тому у вітчизняній науці та практиці в останній час все більше уваги приділяли цим недолікам.
Таким чином, аналізована проблема потребувала всебічного вивчення з урахуванням практики застосування нового законодавства, тобто нового Цивільного кодексу України, а також з урахуванням того, що більшість аспектів все ще не отримали належного законодавчого врегулювання.
У різні часи цей правочин, обумовлений політико-правовим станом суспільних відносин, знаходив у законодавстві відбиття в більшому або меншому обсязі, але ніколи не ігнорувався наукою й законом. Зазначеною проблематикою в різні часи займалися такі вчені, як М. І. Бару, В. В. Вітрянський, І. В. Єлісєєв, М. І Малеїна, К. П. Победоносцев, О. О. Симолін, Г. Ф. Шершеневич, О. В. Дзера, О. Р. Михайленко, О. А. Красавчиков, Н. С. Кузнєцов, Д. В. Боброва. Праці цих авторів є теоретичною базою даного дослідження. Але для повноти дослідження були проаналізовані й праці щодо дискусійних питань з цінних паперів, таких авторів як Г. М. Терещенко , Л. В. Панової , Н. В. Фаренюк , В. Л. Яроцького , Ю. В. Мици .
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний. Ними можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим і територіальна громада (ч. 1 ст. 720 ЦК України).
На сторони договору дарування, як і сторони будь-якого цивільно-правового договору, поширюються загальні вимоги щодо обсягу їх дієздатності (статті 31, 32, 37, 41 ЦК України), заборони щодо можливості надання згоди на здійснення правочину піклувальником (ст. 70 ЦК України), вимоги щодо необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування на вчинення деяких правочинів (ст. 71 ЦК України). Крім того, законодавець встановлює додаткові обмеження стосовно можливості укладення цього договору.
За своїми юридичними ознаками договір дарування є реальним (крім такого його виду, як договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому), оскільки права та обов’язки виникають у сторін з моменту прийняття дарунка обдаровуваним, двостороннім (обов’язки покладаються на обох сторін) і безвідплатним (немає зустрічного задоволення з боку обдаровуваного).
Двосторонній характер цього договору має свої особливості, оскільки обов’язки у дарувальника, за винятком договору дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи та договору про пожертву, виникають лише у випадку наявності у дарунка певних недоліків або особливих властивостей, які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб. У обдаровуваного ж обов’язок виникне лише у разі пред’явлення дарувальником вимоги про розірвання договору. Отже, виходить, що в деяких випадках за цим договором може взагалі не виникати обов’язків у його сторін .
Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч. 1 ст. 722 ЦК України). При цьому, якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди і обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття, дарунок вважається прийнятим. Також прийняттям дарунка є прийняття обдаровуваним документів, що посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору або символів речі (ключів, макетів тощо).
Юридичним наслідком укладення договору дарування є безповоротне припинення права власності у дарувальника на майно, що є предметом даного договору, та виникнення права власності на нього у обдаровуваної особи. Тобто правовою метою договору дарування є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди. Оскільки цей правочин у будь-якому разі не повинен містити умов про надання зустрічного задоволення, у ч. 2 ст. 717 ЦК України підкреслюється: договір, який встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За відсутності усвідомлення умовності й символічного характеру надання з боку обдаровуваного і, навпаки, спрямування волі сторін саме на компенсацію дарунка їх правовідносини не можуть розглядатися як договір дарування, навіть якщо зустрічне надання є явно не еквівалентним отриманому дарунку .
Предметом договору дарування є дарунок. Предметом договору дарування можуть бути майно, зокрема гроші та цінні папери, майнові права. Але щодо цінних паперів виникає найбільше спірних питань.
...