ВІКТОРІЯ МОТОРНА,
адвокат, член Спілки адвокатів України,
м. Харків

Юрій МОТОРНИЙ,
адвокат, член Спілки адвокатів України,
м. Полтава
ЗАКОНИ УКРАЇНИ: НА ПАПЕРІ І В ЖИТТІ
Докладно проаналізовано порушення законодавства державними органами України на прикладі конкретної судової справи. Розглянуто труднощі, з якими стикається пересічний громадянин під час захисту своїх прав.
Ключові слова: кримінальна справа, апеляція, судове рішення, моральне відшкодування
Психологія вседозволеності
У романі «Мастер и Маргарита» М. Булгаков словами Сатани поставив питання: «Но меня, конечно, не столько интересуют автобусы, телефоны и прочая аппаратура, сколько гораздо более важный вопрос: изменились ли эти горожане внутренне?» Й почув у відповідь: «Да, это важнейший вопрос, сударь!»
Органам влади в Україні не завадило б систематично ставити населенню про себе «этот важнейший вопрос» й чути об’єктивну відповідь. І вже на її підставі мати правдиве уявлення щодо фактичної своєї діяльності. Читачу ж нагадаємо: згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Немає сумніву у тому, що стати правовою державою, як це передбачено ст. 1 Конституції, країна може лише тоді, коли усі три гілки влади діятимуть на підставі та у межах, визначених Конституцією та законами.
Поряд з цим події останніх років переконали населення країни: представникам законодавчої та виконавчої влади усіх рівнів — від президента до депутата сільської ради — Конституція та закони «не указ». Їх порушення стали швидше правилом, нормою. За цих обставин не варто чекати, що судова гілка влади не перейметься загальною психологією вседозволеності й відстоюватиме інтереси громадян. Але й іншого способу захисту своїх інтересів, ніж звернутися до суду, особа частіше за все не має. І саме у цьому процесі на громадянина може чекати як успіх, так і чергове розчарування. Для наочності пошлемося на конкретний приклад.
Без вини винуватий
У липні 2003 р. щодо гр-на А. порушено кримінальну справу та обрано запобіжний захід — підписку про невиїзд. Вироком райсуду від 23.06.2004 р. його визнано винним у скоєнні злочину та призначено покарання. Тому він продовжував перебувати на підписці про невиїзд.
Ухвалою апеляційного суду від 25.08.2004 р. вирок змінено, він набрав чинності. У зв’язку з цим на підставі ч.3 ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК) гр-н А. з 15.09.2004 р. по 23.09.2005 р. мав обмеження. Крім того, до інформаційного центру МВС та області з 15.09.2004 р. його особу внесено як таку, що скоїла злочин й не знято з обліку до сьогодні.
Постановою райсуду від 08.09.2005 р. гр-на А. звільнено від покарання у зв’язку з закінченням іспитового строку.
Більшість громадян в аналогічній ситуації, сказавши на адресу влади зле й не тихе слово, продовжують жити далі. Але є незначна частина людей, які вірять в удачу та успіх й у те, що закон все ж повинен діяти. До таких належить й гр-н А., який не погодився з вироком від 23.06.2004 р. та ухвалою апеляційного суду від 25.08.2004 р. Тому з допомогою адвоката професійно, фахово склав та подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка була задоволена: ухвалу апеляційного суду скасовано та направлено справу до апеляційного суду для розгляду апеляції на вирок від 23.06.2004 р.
Саме зараз гр-ну А. вдруге усміхнулася удача. Апеляційний суд прислухався до доказів й ухвалою від 12.09.2007 р. (тобто через два роки після відбуття громадянином покарання) вирок суду від 23.06.2003 р. скасував, а справу направив прокурору для додаткового вивчення. До речі, це яскравий, наочний приклад професійної, відповідальної, правової допомоги адвоката.
Зважаючи на повернення справи, на адресу прокуратури та міліції було направлено два обґрунтованих клопотання. У них прохалося винести постанову про закриття кримінальної справи та вирішити питання про відшкодування завданої матеріальної й моральної шкоди, пов’язаної з незаконним засудженням та відбуттям покарання.
Проте визнати допущені помилки прокуратура й міліція не могли, адже гр-н А. не є високопосадовцем чи родичем такого. Він пересічний громадянин, який, до речі, сплачуючи податки, ту ж прокуратуру та міліцію ще й утримує. Після додаткового розслідування й порушення прокуратурою щодо нього ще однієї кримінальної справи за тією ж подією (наголосимо — порушення справи мало місце через 4 роки після події й можливо з метою відбити у гр-на А. намір скаржитися?) матеріали знову направлено до суду. Розгляд справи в суді першої інстанції триває і сьогодні.
Підкреслюємо, що ані прокурор області чи району, ані начальники УВС області чи району навіть не вибачилися перед гр-ном А. за те, що той з їх вини був засуджений та відбув покарання! Отже «горожане внутренне» не змінилися. Держава Україна була, є і лишається безвідповідальною, як це було у 30-их роках минулого століття, а вимоги Конституції посадовцями, які зобов’язані забезпечувати дотримання прав людини, порушено у черговий раз.
...